У цій жвавій, допитливій розповіді знаний у світі технологій журналіст Ешлі Венс пропонує безпрецедентний погляд на гідний подиву життєвий шлях найбільшого відчайдуха Кремнієвої долини. Написана з ексклюзивним доступом до Маска, його сім'ї та друзів, ця книжка відстежує його долю від непростого дитинства в Південній Африці — аж до сходження на вершини глобального бізнесу. Венс провів понад 50 годин у розмовах з Маском та проінтерв'ював майже триста осіб, щоб розповісти бурхливу історію Маскових компаній, які змінили світ, а також показати нам неоднозначного чоловіка, який вдихнув нове життя в американську промисловість і поклав початок інноваціям нового рівня, наживши дорогою чимало ворогів.

1992 року Ілон Маск, тоді ще несамовито енергійний іммігрант, приїхав до Сполучених Штатів, прагнучи реалізувати свої найбожевільніші мрії. Відтоді Маскове життя було схоже на американські гірки: прикрі розчарування йшли поруч із грандіозними успіхами. Пішовши з компанії РауРаІ не зі своєї волі, подолавши небезпечне для життя захворювання на малярію, переживши смерть маленького сина, Маск залишив Кремнієву долину і переїхав до Лос-Анджелеса. На подив і збентеження друзів, він провів наступні кілька років, витрачаючи увесь свій капітал на ракети та електромобілі. Але якщо від того часу перестрибнути уперед, до 201 2 року, ми станемо свідками одного з найбільших відроджень в історії бізнесу: Tesla, SpaceX та SolarCity досягли нечуваних успіхів, а власні статки Маска перетнули позначку у п’ять мільярдів доларів.

У часи, коли багато американських компаній більше зацікавлені здобути легкі гроші, ніж сміливо йти на ризики у сфері нових технологій, Маск вирізняється на їхньому тлі як єдиний підприємець, динаміки та візії якого вистачає одразу на три галузі, де він не тільки дає собі раду, а й здійснює революцію. Венс бачить в успіхові Маска ознаки повернення до тієї амбітності та винахідливості, які свого часу зробили Америку економічною та інтелектуальною потугою. «Ілон Маск» - блискуче проникливе дослідження того, що Маскова кар’єра означає для технологічної індустрії, яка переживає драматичні зміни. Ця книжка дає нам відчути, яким неймовірним може стати наступне століття.

«Ілон Маск — чоловік за серцем моїм: ризикований і безбоязний перед лицем невдач, бо ним керує незмінна мета — дати людству світле майбутнє. У цій блискучій біографії Ешлі Венс зміг передати видатну життєву історію Маска та його нестримний дух».

РИЧАРД БРЕНСОН, засновник Virgin Group

«Після Стіва Джобса Ілон Маск більше за будь-якого іншого підприємця задає планку можливого в технологіях. Нам пощастило мати в особі Ілона свого справжнього Тоні Старка, і саме в цій книжці ми вперше знайомимося з його історією, такою живою та насиченою».

МАРК АНДРІССЕН, венчурний капіталіст та один із творців сучасного інтернету .

«Ешлі Венс без прикрас і в деталях дає нам поглянути на людину, яка раз у раз починала з програшної позиції — і перемагала, кидаючи виклики застарілому мисленню та змінюючи світ. Я не вірю, що хоч хтось, прочитавши цю книжку, не відчує натхнення на амбітніші цілі».

ТОНІ ФАДЕЛЛ, творець iPod та iPhone, генеральний директор Nest Labs

«Ілон Маск - один із найвидатніших підприємницьких умів нашого часу. Те, як у цій людині поєднуються визначний інтелект, невідступне прагнення йти вперед та непохитна віра у свої сміливі ідеї, дає всьому суспільству шанс виграти від його зусиль. Книжка «Ілон Маск» — це живий безпосередній погляд за лаштунки створення Tesla, SpaceXта SolarCity, а також на те, як Ілон працює над утіленням своїх мрій. Він є унікальною особистістю, яка змінює світ, і книжка Ешлі Венса є захопливою розповіддю про те, як Ілонові революційні ідеї зароджувалися, втілювалися, а тепер досягають розквіту».

ДЖОН КРЕЙҐ ВЕНТЕР, біолог, який першим розшифрував геном людини і створив синтетичний живий організм

Ешлі Венс — один із найвидатніших сучасних авторів, які пишуть про технології. Після кількох років висвітлення новин Кремнієвої долини та технологічної галузі для «New York Times» Венс перейшов працювати в «Bloomberg Businessweek», де опублікував десятки матеріалів та репортажів на теми якнайширшого спектра: від кібершпіонажу до розшифровування ДНК і дослідження космосу.

Ешлі Венс
Ілон Маск
Tesla, SpaceX і шлях у фантастичне майбутнє

Присвячую мамі й татові.

Дякую за все

1
СВІТ ІЛОНА

“По-вашому, я божевільний?”

Це запитання Ілон Маск поставив мені майже наприкінці довгої спільної вечері у дорогому ресторані морських страв у Кремнієвій долині. Я прибув до ресторану першим і, взявши джин із тоніком, усівся за стіл, знаючи, що Маск, як завжди, запізниться. Приблизно через п’ятнадцять хвилин з'явився Маск, у шкіряних черевиках, дизайнерських джинсах і картатій сорочці. Зріст Маска — один метр вісімдесят п’ять сантиметрів, але спитайте будь-кого, хто його знає, і вам підтвердять, що він виглядає значно вищим. Він абсурдно широкоплечий, кремезний і масивний. Здавалося б, він користатиме з переваг такої статури і, заходячи в кімнату, крокуватиме альфа-самцем. Натомість його постава майже сором'язлива: трохи схилена голова, поки він йде, швидкий потиск руки для привітання, як дійшов до стола — гепає дупою на стілець. Відтак Маскові потрібно декілька хвилин, щоб відтанути і набути розслабленого вигляду.

Маск запросив мене на вечерю для таких собі перемовин. За півтора роки до того я повідомив його про свої плани написати про нього книжку, а він повідомив мене про свої плани нічим мені у цьому не допомагати. Його відмова була дошкульною, проте перемкнула мене в режим затятого репортера. Якщо я мушу робити цю книжку без нього, хай так і буде. Із Маскових компаній Tesla Motors і SpaceX пішло багато людей, які були готові говорити, і я вже знав багатьох його друзів. Минав місяць за місяцем, інтерв'ю йшло за інтерв'ю, і десь на двохсотому співрозмовнику Маск сконтактувався зі мною знову. Він зателефонував мені додому і заявив, що ситуація може розвиватися двома шляхами: або він забезпечить мені серйозні неприємності, або ж допоможе мені. Він був готовий до співпраці за умови, що зможе прочитати книжку перед її виходом і всюди додати свої примітки. Він не збирався втручатися у мій текст, але хотів мати шанс розставити усе на свої місця у випадку якихось фактологічних, як він вважав би, неточностей. Я розумів його мотиви: Маск хотів мати якусь міру контролю над розповіддю про своє життя. При його науковому мисленні помилки у фактах завдавали б йому душевних мук. Помилка на друкованій сторінці гризла б його душу вічно. Хоч я і розумів його позицію, проте не міг дозволити йому прочитати книжку з професійних, особистих і практичних міркувань. Маск має свою версію правди, і це не завжди та версія, яку поділяє решта світу. Він також схильний до багатослівних відповідей навіть на найпростіші запитання, тож цілком реальною була перспектива отримати тридцятисторінкові примітки. Утім, ми домовилися повечеряти, побалакати про все це і подивитися, куди це нас приведе.

Наша розмова почалася з дискусії про спеціалістів зі зв'язків із громадськістю. Маск уславився тим, що міняє піарників, як рукавички, і Tesla якраз розшукувала нового директора з комунікацій. «Хто найкращий піарник у світі?» — дуже по-масківськи запитав він. Потім ми поговорили про спільних знайомих, Говарда Х'юза і завод Tesla. Коли підійшов офіціант узяти у нас замовлення, Маск попросив його порадити щось, що відповідало б його низьковуглеводній дієті. Він зупинився на шматочках смаженого лобстера, замочених у кальмаровому чорнилі. Перемовини ще не почалися, а Маск уже сипав одкровеннями. Він розповів про свій великий страх, який не дає йому спати вночі: співзасновник і генеральний директор Google Леррі Пейдж, можливо, працює над створенням парку наділених штучним інтелектом роботів, які можуть знищити людство. «Мене це справді непокоїть», — сказав Маск. Не краще Маскові було і від того, що вони з Пейджем близькі друзі і що Пейдж за своєю суттю — людина з добрими намірами, а не доктор Зло. У цьому, власне, і полягала проблема: через свою доброзичливість Пейдж виходить із того, що машини завжди нам підкорятимуться. «Я ж не такий оптиміст, — сказав Маск. — Він може створити щось лихе випадково». Принесли їжу, і Маск її поглинув. Тобто він її не так з'їв, як уплів у декілька ґарґантюанських ковтків. Відчайдушно прагнучи подовше затримати Маска у доброму гуморі та потрібній мені балакучості, я подав йому великий кусень стейка зі своєї тарілки. Це спрацювало... на дев'яносто секунд. М'ясо. Гам. Нема м'яса.